Коротка історія лінгвістики
Головна

До вузлового каталогу

Сьогодні

Початок: Наукова лінгвістика

Соссюр та структуралізм. [1]
Vitaliy - переклад та укладення.

Примітки

              При вивченні фактів мови найбільш вражає те, що їхня безперервність в часі не існує так довго як вважає мовець.

              Фердинанд де Соссюр

До Соссюра багато хто займався об”єктом лінгвістики - мовою - проте ніхто не задавався запитанням точного визначення мови. Він виявився першим. Соссюрова стурбованість питанням була такою сильною, що він відчував себе паралізованим в присутності неограматиків які продовжували ігнорувати питання. Це стало одною з причин його переїзду до Женеви. Він навіть зауважив якось одному з друзів про неможливість нічого написати про мову, бо ніхто в галузі не знає чим вони займаються. Перебуваючи в Женеві він зміг по-новому визначити галузь.

Перше, що він зробив - виділив мову з-під тягаря компаративістського впливу який продовжувався на протязі століть. Такий вплив відчували виключно лінгвісти, а в середовищі простих мовців цей вплив був практично невідчутним. Соссюр чітко розділив діахронну та синхронну (diachronic; synchronic) лінгвістики. Діахронна - яка змінюється на протязі часу - описує будь-яку роботу що стосується мовних змін, переходів чи мутацій. Вона схожа на еволюційну біологію, яка показує зміни, роздріблення чи мутації видів, чи на геологію, яка зображає тріщини та трансформацію каменів. Синхронна - згідно Соссюра - описує лінгвістику, яка не залежить від часу, таку яка абстрагується від ефекту віку та вивчає мову в певний момент. Соссюр користувався двома іншими термінами - еволюційна та статична лінгвістика - які дають змогу чіткіше уявити різницю, проте привертають увагу до своєрідності вивчення мови в умовах коли час не має значення.

Статична лінгвістика - дуже тяжке поняття, для якого немає чіткої аналогії в інших природничих науках. Екологічна біологія дещо схожа, бо займається взаємодією видів в певний момент часу без уваги до селективного відбору. Такою ж схожою є хімія, коли розглядає взаємодію компонентів незважаючи на їхню історію. Однак обидві науки мають чітко визначені часові межі. Найближчою аналогією є формальні науки - більшість розділів математики та логіка. Однак виникає запитання: як може мова - емпіричний феномен - бути об”єктом формальної науки? Як може слово бути схожим на трикутник? Відповіді можуть бути такими ж проблематичними як і запитання. Незважаючи на такі принципові заперечення, на практиці Соссюрове розмежування працює чудово. На практиці синхронний значить “в межах покоління”, оскільки лише через новизну та непорозуміння синів та онуків мова змінюється. “Уявіть собі особу, яка живе одиноко декілька століть. Скоріше всього ми не помітимо жодних [мовних] змін: час не впливає на мову” [3].

Таким чином, синхронна та діахронна лінгвістики стосуються не стільки мовних аспектів, скільки видів на мову.

Ключовим терміном Соссюрового мислення є поняття ізольований. Навіть особа яка не старіє має пристосовувати (змінювати) мову із зміною поколінь. Мова як соціальний продукт приводить нас до іншої ідеалізації: різниці між мовою якою ми користуємось та системою яка дозволяє таке користування. Соссюр використав назви parole та langue для розмежування цих двох прнять. Різниця приблизно відповідає різниці поміж звичайними термінами мовлення та мова (speech; language). Значення цих слів надто загальне, однак - це найкращеий переклад темінів; мовлення асоціюється більше з говорінням та слуханням, а мова - з принципами та правилами які роблять обмін значеннями можливим коли ми говорими чи слухаємо. Більш абстрактно, можна ідентифікувати Соссюрові терміни з поведінкою та граматикою відповідно. Мовлення - словесна активність: говоріння, писання, слухання, читання. Мова - основа системи, яка робить лінгвістичні манери можливими.

Науковий підхід до мови значить, що мова має бути натуральним об”єктом, чимось існуючим в природі. Така ідея чітко простежується в основі мислення Соссюра. В “Курсі …” декілька разів мова називається “конкретним об”єктом”, хоча нічого конкретного в ній немає взагалі. Найконкретніший мовний аспект - атмосферні коливання чи знаки на папері - лише відображення, фактично випадкові. Цілком впевнено можна сказати, що ні рух молекул в повітрі, ні чорнило на сторінці, ні сама сторінка не маються на увазі коли ми говоримо про мову. Зміни в повітрі, знаки на папері та зв”язки поміж ними які приводят до дій та думок - це Соссюрова мова. Мовлення - фільтр, який відсіює змінне, вразливе та ефемерне відлуння від названих характерів. Мовлення, як говорив Соссюр, виходить за межі та можливості лінгвістики. Лінгвістика Соссюра вивчає систему, правила гри, а не індивідуальні специфічні рухи. (Шахи, до речі, були аналогією яку Соссюр вживав для мови.)

Легко бачити складнощі в такому роді причинності. Дані мусять прийти з мовлення, від людей які відкривають роти та створюють значущі звуки, однак теорії стосуються мови - системи, яка пов”язує сигнифікатори до сигнифікованого (signifiers; signified) [2]. Ще складніше те, що сигнифікатори - загальні, їх можна зрозуміти лише через узгодженість з громадськими поняттями; сигнифіковане - приватне та відчувається лише у відповідності з поняттями індивідуального пізнання. Мова - “соціальний продукт, вкладений в мізок кожного індивідуала” [4]. Якщо вона - натуральний об”єкт, то існує лише два місця де її можна відшукати в природі - суспільство та розум. Обидва - необхідні, проте дуже аморфні та погано розуміючі самих себе. Така ситуація робить лінгвістику дволикою професією, де одне обличчя повернуте в бік антропології та соціології, інше - в бік фізіології. Соссюрове мислення задоволняло обох, хоча на нього здійснив сильний врлив Дюрхайм (Emile Durkheim, 1858 - 1917) з його соціологічною тендецією.

Лінгвістична теорія Соссюра - структуралізм - описує систему яка лежить в основі мови, не саму мову. Така система відома серед лінгвістів як граматика.

Продовження буде ...

Примітки

1. За книгою Ренді Аллена Харріса “Лінгвістичні війни”
(Randy Allen Harris, The Linguistic Wars, 1993, New York, Oxford: Oxford University Press).

Структуралізм (примітки укладача) - система мислення основана на переконаності в те, що культурні об"єкти (література, мистецтво, архітектура та ін.) неможливо зрозуміти ізольовано. Вони мають вивчатися в контексті більшої структури до якої вони вносять вклад та в межах якої вони розвиваються.

До Соссюра більшість лінгвістів розглядало мову як зібрання звуків, слів та граматичних закінчень. Він почав розглядати мову як структуровану систему елементів в якій місце кожного елемента визначається співвідношенням з іншими елементами. Соссюровська концепція мови основувалась на припущенні, що значення з яким асоціюються слова є довільними та підтримуються лише через культурну звичку. Таким чином значення є відносними в тому розумінні, що жодне слово не може бути визначене в ізоляції від інших слів тої ж системи.

Структуралізм в мові має ще одне, більш обмежене, визначення. Воно відоме як Блумфілдове та підкреслює процес роздріблення та класифікації фізичних ознак вимови (Чомський пізніше назвав це поверхневою структурою [surface structure]), без до уваги до абстракції та з наголосом на мовну структуру чи значення висловів. До зноски 1

2. Поняття сигнифікатор та сигнифіковане - складові частини сигналу. Спрощено, в мові сигнифікатор - слово, сигнифіковане - річ чи ідея яку слово зображає. Приклад передачі сигналу показано на малюнку (мова - англійська) До зноски 4

3. Харріс, (див. 1 стор. 17), цитує Соссюра (Course in General Linguistics, в перекладі Уейда Бескіна (Wade Baskin), New York: The philosophical library, 1966, стор. 78) До зноски 3 .

4. Харріса (див.1, стор 18) цитує Соссюра (див. 3, стор. 23). До зноски 4

Повернутися на початок сторінки На початок сторінки

Зауваження та коментарі надсилайте за адресою чи висловлюйте у форумі